Історія маргарину
Однин із головних компонентів, який ми використовуємо для виготовлення листкового тіста – маргарин.
Історія походження цього продукту доволі цікава і дещо заплутана. Його перша назва з’явилась у 1813 році, коли французький хімік-органік, Мішель Ежен Шевроль відкрив «маргаринову кислоту».
Якось племіннику Наполеона Бонапарта, французькому імператору-авантюристу Наполеону ІІІ, прийшла ідея замінити вершкове масло яким-небудь сурогатом. Численні війни довели країну до зубожіння і на той час масло стало дефіцитом. У 1860-х роках було оголошено конкурс на створення дешевого жиру, який би міг замінити масло і по своїм смаковим якостям би нагадував вершкове масло.
І ось, французький хімік Іпполіт Меже Мур”є винайшов продукт, який в основному складався із знежиреного молока та жиру яловичини, і назвав свій продукт «олеомаргарин». Назва походить від латинського слова «олеум» – жир та грецького – «маргарос» – перлина. З часом приставка зникла і залишилось маргарин.
У 1870 році у Франції в місті Пуассі почав працювати перший завод по виробництву маргарину. Пізніше його розпочали виробляти в Голландії і згодом виробництво маргарину досягло берегів Америки.
Поступово виробництво та продаж маргарину перетворилися на прибутковий бізнес, і штучне масло продавалось дуже добре, як у «старому», так і в «новому світі».
Для замішування тіста пекарі почали використовувати маргарин замість вершкового масла. З ним випічка виходила доволі смачною, так як маргарин за своїми властивостями, жирність та вологість, нагадував масло, а собівартість продукту значно зменшувалась.
З часом рецептура приготування маргарину вдосконалювалась, покращувались його смакові якості. Сучасний маргарин відрізняється від свого попередника, але суть залишається одна – його виробляють із рослинних і тваринних жирів. На сьогоднішній день більшість виробників маргарину відмовляються від старих технологій і намагаються виготовляти маргарин, який не містить транс-жирних кислот. Саме такий продукт ми використовуємо для виробництва своєї продукції.
